Приватний DNS-сервер: як працює, навіщо потрібен і як увімкнути

Що таке приватний DNS-сервер

Приватний (персональний) DNS-сервер налаштовується й управляється користувачем, на відміну від звичайного DNS-сервера, що надається інтернет-провайдером. За замовчуванням, якщо не змінювати налаштування DNS, вдома використовується DNS-сервер інтернет-провайдера, а під час підключення до загальнодоступного або корпоративного Wi-Fi – DNS-сервер мережевого провайдера. На відміну від них, приватний DNS-сервер шифрує всі DNS-запити користувача, в результаті чого ні інтернет-провайдер, ні мережеві шпигуни не зможуть бачити, які вебсайти ви відвідуєте. Однак важливо пам'ятати, що відвідувані вами сайти також можна визначити за IP-адресами, до яких підключається ваш пристрій. Тому для забезпечення повної конфіденційності рекомендується вмикати й VPN. 

Зрозуміти, що таке персональний DNS, буде легше, якщо спочатку розібратися, як працює звичайний DNS-сервер. Якщо простими словами, то DNS (система доменних імен) – це важливий Інтернет-протокол, який перетворює зручні для користувача інтернет-адреси в IP-адреси, які використовуються комп'ютерами для з'єднання між собою.

Процес проходить так: користувач вводить вебадресу сайту в адресний рядок браузера, комп'ютер відправляє DNS-запит на DNS-сервер, щоб знайти відповідну IP-адресу сайту. Система DNS-серверів перетворює зрозумілі людині доменні імена в машиночитні IP-адреси. Наприклад, вебсайт NordVPN використовує доменне ім'я nordvpn.com, що відповідає цифровій IP-адресі 104.19.159.190.

Зазвичай процес надсилання запитів DNS на DNS-сервери не шифрується. А це означає, що за бажанням провайдер інтернет-послуг або якісь мережеві мисливці за інформацією можуть перехопити запити DNS і побачити, на які сайти вони ведуть. На противагу цьому, персональний DNS-сервер шифрує запити й створює безпечний шлях, який приховує цю інформацію від усіх.

Принцип дії персонального DNS-сервера

Як ми з'ясували, приватний DNS-сервер надсилає запити DNS через зашифрований тунель. Розглянемо принцип його дії на прикладі. Скажімо, нам потрібно перейти на сайт NordVPN. На якому саме етапі в процес вступає приватний DNS-сервер?

1. 1.Спочатку вводимо доменне ім'я (наприклад, nordvpn.com) у веббраузер.
2. 2.Комп'ютер надсилає запит DNS на DNS-сервер, щоб знайти відповідну IP-адресу для цього домену.
3. 3.Запит DNS інтернетом надсилається на DNS-сервер, який зазвичай надається провайдером або третьою стороною, як-от Google Public DNS або Cloudflare DNS.
4. 4.DNS-сервер знаходить IP-адресу, пов'язану з доменним ім'ям сайту, і відправляє її назад на комп'ютер.
5. 5.Відповідь DNS інтернетом надсилається на DNS-сервер, який надається провайдером або третьою стороною, як-от Google Public DNS або Cloudflare DNS.
6. 6.Комп'ютер надає веббраузеру IP-адресу, повідомляючи йому, куди підключитися.
7. 7.Інтернет-провайдер перенаправляє запит браузера на підключення до сервера за цією IP-адресою.
8. 8.Вебсервер відповідає, надсилаючи дані вебсайту назад через інтернет-провайдера до браузера.
9. 9.Браузер відображає вебсайт на екрані.

Навіть при використанні приватного DNS-сервера запити та відповіді перенаправляє провайдер. Однак запити DNS зашифровані, тому провайдер не зможе бачити доменні імена сайтів, з якими відбувається з'єднання.

Хоча інтернет-провайдер може визначити, що пристрій підключається до DNS-сервера та отримує доступ до різних IP-адрес, він не знатиме, які саме сайти чи домени запитуються. Таке шифрування захищає онлайн-звички та уподобання користувача від відстеження на рівні DNS.

Варіанти використання персонального DNS-сервера

Приватний DNS-сервер особливо корисний на мобільних пристроях, якщо ви перемикаєтеся між мережами протягом дня. Для забезпечення додаткового рівня захисту і конфіденційності режим «Private DNS» корисно налаштувати й на пристроях "розумного будинку".

• Приватний DNS на мобільних пристроях. У режимі «Private DNS» мобільний пристрій буде шифрувати запити DNS, що надходять як через мобільний інтернет, так і через загальнодоступний Wi-Fi. В обох ситуаціях дії користувача в Інтернеті залишатимуться конфіденційними. Наприклад, для підвищення безпеки браузера персональний DNS для Android легко налаштувати та використовувати.
• Приватний DNS на пристроях "розумного будинку". Багато пристроїв IoT використовують DNS для спілкування з серверами. Використання персонального DNS захищає розумні пристрої, такі як камери, динаміки та термостати, від атак на основі DNS та подібних кіберзагроз.
• Персональний DNS-сервер для зменшення реклами та відстеження в Інтернеті. Різні компанії часто використовують запити DNS для створення профілів на основі поведінки користувачів в Інтернеті. Запобігти доступу до цих даних допомагає шифрування запитів DNS. Завдяки цьому профілювання даних користувача знизиться, і він буде отримувати менше таргетованої реклами.

На додаток до включення приватного DNS, добре також час від часу міняти DNS-сервери. Це можна зробити в налаштуваннях мережі пристрою. Різні DNS-сервери можуть підвищити швидкість, конфіденційність та продуктивність вебсайту. Однак приватний DNS-сервер забезпечує більш надійний захист. Далі ми пояснимо, чому це так важливо.

Переваги використання персонального DNS-сервера

Приватний DNS допомагає запобігти фішинговим атакам і приховує від сторонніх очей онлайн-дії користувача.

Конфіденційність

Більша конфіденційність – одна з головних переваг приватного DNS-сервера. Увімкнувши його на своєму пристрої, можна бути впевненим, що інтернет-провайдер або мережеві шпигуни не побачать, які вебсайти ви відвідуєте, адже всі DNS-запити будуть зашифровані.

Захист від підміни DNS

Ще однією перевагою є захист від підміни DNS, яка, по суті, є маніпулюванням записами DNS з метою перенаправлення користувачів на шкідливі сайти. Шифрування запитів DNS значно ускладнить кіберзлочинцям процес перехоплення та підробки цих запитів. Ви будете впевнені, що переходите на офіційні сайти, а не їх підробки, отже ваш загальний рівень захисту від фішингових атак підвищиться.

Обмеження відстеження

Багато інтернет-провайдерів реєструють DNS-запити користувачів для відстеження їх поведінки в Інтернеті та створення профілів користувачів. Приватний DNS-сервер перешкоджає цьому процесу, адже приховує запити користувача й обмежує обсяг даних, які провайдер може про нього отримати. Для користувача це означає менше реклами та рекомендацій на основі перегляду.

Види архітектури персональних DNS-серверів

Архітектура приватних DNS-серверів – це різні способи їх налаштування та управління. Найпоширеніші типи архітектури включають локальний, хмарний, гібридний та розділений персональний DNS-сервер.

Локальний приватний DNS-сервер

Локальний DNS-сервер розміщується й управляється компанією у межах своєї власної інфраструктури, без залучення зовнішніх або хмарних DNS-сервісів. Впровадження локального DNS-сервера дозволяє зберігати всі DNS-запити внутрішніми, що знижує вплив третіх сторін і дозволяє мати повний контроль над дозволом домену і доступом до нього.

Хмарний приватний DNS-сервер

Послуга хмарного приватного DNS-сервера надається стороннім провайдером і включає шифрування DNS-запитів і їх управління на захищених хмарних серверах. З провайдером хмарного персонального DNS зручно працювати, адже він відповідає за безпеку, конфіденційність і швидкість роботи DNS-сервера. Провайдери зазвичай мають швидку глобально розподілену серверну мережу, завдяки чому скорочується час завантаження вебсайту і забезпечується стабільне інтернет-з'єднання. Зручно також те, що питання настройки й підтримки параметрів DNS бере на себе постачальник послуг.

Гібридний приватний DNS-сервер

Гібридний приватний DNS поєднує локальні DNS-сервери та хмарні служби DNS, тобто організації можуть керувати внутрішнім трафіком локально, але використовувати хмарний захист та фільтрацію для зовнішніх запитів.

Це найкраща комбінація, оскільки дає користувачам повний контроль над внутрішнім управлінням DNS, одночасно пропонуючи безпеку хмарного DNS. Гібридний приватний DNS забезпечує швидку й ефективну передачу внутрішнього трафіку, одночасно шифруючи й захищаючи зовнішні запити від загроз.

Приватний DNS з розділеним горизонтом

Приватний DNS-сервер із розділеним горизонтом використовує різні відповіді DNS залежно від того, чи надходить запит із внутрішньої або зовнішньої мережі. Організації використовують його для того, щоб внутрішні служби були доступні тільки внутрішнім користувачам, а зовнішніх користувачів направляють до загальнодоступних версій тих же служб.

Така настройка підвищує безпеку, зберігаючи конфіденційні внутрішні ресурси прихованими від сторонніх очей. Також підвищується ефективність роботи мережі, оскільки внутрішні користувачі отримують швидкий доступ до локальних служб без маршрутизації через зовнішні DNS-сервери.

Протоколи приватних DNS

Протоколи персональних систем DNS гарантують безпеку і конфіденційність DNS-запитам, шифруючі їх під час передавання інтернетом. Протоколи не дозволяють третім сторонам, таким як інтернет-провайдери або мисливці за інформацією, перехоплювати та відстежувати запити DNS.

DNS за протоколом TLS

DNS-сервер за TLS-протоколом (DoT) шифрує DNS-запити з використанням протоколу TLS, який також використовується для захисту вебсайтів за протоколом HTTPS. Перетворюючи запити DNS на TLS, DoT приховує активність користувача від усіх, хто стежить за його мережею. Такий варіант особливо корисний в загальнодоступних мережах Wi-Fi, де незахищені DNS-запити легко перехопити.

DNS за протоколом HTTPS

DNS за протоколом HTTPS (DoH) працює подібно до DoT, але обробляє запити DNS через протокол HTTPS. Використовуючи той самий протокол, який забезпечує безпеку вебтрафіку, DoH дозволяє запитам DNS змішуватися з іншими даними HTTPS, що ще більше ускладнює виявлення та перехоплення третіми сторонами.

Протокол DNSCrypt

DNSCrypt шифрує запити DNS за власним протоколом, щоб ніхто не міг їх перехопити або змінити. DNSCrypt зосереджується на автентифікації відповідей DNS – щоб вони надходили від надійного DNS-сервера і не були змінені зловмисниками. Протокол буде особливо корисний, якщо необхідна як конфіденційність, так і надійний захист від підміни або несанкціонованого доступу до DNS.

DNS за протоколом QUIC

DNS за протоколом QUIC (DoQ) шифрує DNS-запити з використанням транспортного протоколу QUIC, який призначений для безпечного і швидкого підключення до Інтернету. Відправляючи DNS-запити через QUIC, DoQ скорочує час з'єднання і зменшує затримку, через що він підходить для високошвидкісних мереж. Протокол також відомий стійкістю до втрати пакетів і перевантажень, що забезпечує безперервне і швидке інтернет-з'єднання навіть в складних мережевих умовах.

Використання протоколів DoH, DoT, DNSCrypt і DoQ знижує ризик витоків DNS, але для їх повного запобігання потрібні додаткові запобіжні заходи, наприклад, надійний VPN-сервіс.

Приватний DNS має бути відключений або працювати автоматично?

Не існує універсальної відповіді на питання, чи потрібно відключати приватний DNS або встановлювати його на автоматичний режим, адже це залежить від конкретних потреб користувача і мережевого середовища. Зазвичай рекомендується вмикати приватний DNS (встановити режим «Автоматичний») на більшості персональних пристроїв, особливо якщо користувач протягом дня підключається як до домашньої, так і до загальнодоступної мережі Wi-Fi. Це налаштування допомагає запобігти відстеженню.

Однак у певних ситуаціях, наприклад, коли до мережі пред'являються суворі вимоги або якщо виникають проблеми з продуктивністю, може знадобитися тимчасово відключити функцію «Private DNS».

На пристрої увімкнути приватний DNS-сервер можна так:

1. 1.Відкрийте «Налаштування» свого пристрою та виберіть «Підключення» або «Мережа та інтернет».
2. 2.Якщо опції DNS тут немає, натисніть «Додаткові налаштування підключення».
3. 3.Виберіть «Приватний DNS-сервер».
4. 4.Можете його вимкнути, встановити режим «Автоматично» або вибрати «Ім'я хоста провайдера персонального DNS-сервера» і ввести ім'я хоста провайдера. Вибравши потрібний варіант, натисніть «Зберегти».

Готово! Тепер ви знаєте, як увімкнути персональний DNS-сервер для забезпечення більшої конфіденційності в Інтернеті.

Приватний DNS - те саме, що й VPN?

Ні, приватний DNS і VPN – це не одне і те ж. VPN забезпечує більшу конфіденційність, ніж персональний DNS-сервер.

Персональний DNS-сервер шифрує лише запити DNS, що заважає провайдерам та зловмисникам бачити, які вебсайти запитує користувач, і захищає від деяких кібератак на кшталт перехоплення або підробка DNS. Проте приватний DNS-сервер не приховує IP-адресу користувача та не шифрує решту трафіку. Щоб забезпечити максимальну конфіденційність, найкраще використовувати як приватний DNS, так і VPN.

VPN шифрує весь трафік, захищаючи як активність в Інтернеті, так і реальну IP-адресу користувача від сторонніх очей. Деякі провайдери VPN також пропонують функцію приватного DNS. Якщо ви підписані на NordVPN, щоб захистити своє віртуальне місцезнаходження та трафік, у нас також є приватні DNS-сервери, готові автоматично та безпечно обробляти всі ваші запити DNS. Ваш інтернет-провайдер знатиме лише те, що ви використовуєте сервери NordVPN.

Що краще: безкоштовний DNS або VPN з приватним DNS

Безкоштовний DNS – це загальнодоступний DNS-сервіс, який можна використовувати замість стандартного DNS-сервера від провайдера. Він знаходить адреси вебсайтів, але зазвичай не має шифрування, тому ваша активність в інтернеті може проглядатися. VPN з персональним DNS шифрує як DNS-запити, так і інтернет-трафік, зберігаючи конфіденційність користувача і забезпечуючи йому безпеку в мережі.