Що таке мережева безпека?

Мережева безпека є критичним компонентом кібербезпеки – і першою лінією захисту мережі від кібератак. Без належних заходів безпеки мережі залишаються вразливими до кіберзагроз (зокрема, несанкціонованого доступу та DDoS-атак). Завдяки впровадженню різних заходів мережевої безпеки організації можуть ефективно запобігати цим загрозам, виявляти їх і боротися з ними.

Хоча мережева безпека в основному стосується підприємств із великими та складними комп’ютерними мережами, багато її інструментів і методів також можуть бути використані для захисту вашої домашньої мережі.

Системи мережевої безпеки використовують низку захисних заходів, щоб запобігти несанкціонованому доступу кіберзлочинців, викраденню конфіденційних даних і завданню фінансових, операційних або репутаційних збитків. Ці заходи зазвичай передбачають використання спеціалізованого обладнання та програмного забезпечення.

В організаціях відділи безпеки вирішують, які стратегії, політики та процедури компанія буде впроваджувати для гарантії безпеки мережі. Впровадження цих стратегій також допомагає бізнес-мережам дотримуватися стандартів і правил безпеки. Після встановлення правил мережевої безпеки всі користувачі мережі повинні виконувати їх, щоб гарантувати належний захист.

Брандмауер блокує спроби доступу до мережі несанкціонованих користувачів або пристроїв. Брандмауери бувають різні: від простих пакетних фільтрів до найсучаснішого програмного забезпечення зі складним ШІ.

Система виявлення вторгнень (IDS) постійно відстежує дії в мережі й реагує на незвичні процеси. Система IDS часто поєднується із системами запобігання вторгненням (IPS), щоб автоматично реагувати на порушення.

Розділивши мережу на менші сегменти мережі, компанії можуть покращити мережеву безпеку та зменшити вплив потенційних витоків. Ізоляція різних частин мережі є важливим заходом для обмеження поширення загроз.

Віртуальна приватна мережа (VPN) переспрямовує інтернет-трафік користувача через захищений сервер, надаючи йому безпечний доступ до внутрішніх ресурсів і не дозволяючи іншим користувачам перехоплювати конфіденційні дані.

Система безпеки бездротового зв’язку захищає бездротові мережеві системи (наприклад, локальні мережі) від несанкціонованого доступу й витоку даних. Для запобігання атакам можуть використовуватися такі інструменти, як шифрування, контроль доступу та механізми моніторингу.

Система керування доступом до мережі (NAC) керує правами доступу користувачів і блокує доступ незахищених пристроїв до мережі. Застосовуючи вимоги безпеки, ця система гарантує, що до мережі матимуть доступ лише відповідні користувачі та пристрої, і допомагає запобігти втручанням кіберзлочинців.

Ефективні методи автентифікації є критично важливим компонентом мережевої безпеки. Механізми автентифікації, зокрема складні паролі та біометричні дані (наприклад, ідентифікатор особи або відбиток пальця), допомагають компаніям гарантувати, що до мережі можуть приєднатися лише авторизовані користувачі.

Система єдиного входу дозволяє користувачам отримувати доступ до декількох програм і служб за допомогою одного набору облікових даних для входу. Компанії можуть використовувати єдиний вхід для оптимізації автентифікації, зберігаючи при цьому мережі й ресурси компанії в безпеці.

Багатофакторна автентифікація (MFA) передбачає використання додаткових кроків для підтвердження особи користувача в мережі. MFA запобігає втручанню зловмисників, забезпечуючи високий рівень захисту паролів.

Принцип нульової довіри – це підхід, який допомагає мінімізувати ризик витоку даних. Використовуючи цей підхід, організації надають користувачам доступ лише до тих інструментів і даних, які їм абсолютно необхідні. Крім того, користувачі регулярно виконують процедуру верифікації.

Антивірусне програмне забезпечення та інші засоби захисту від шкідливих програм запобігають поширенню вірусів і шкідливого програмного забезпечення по всій мережі. Система захисту від шкідливих програм допомагає виявляти зараження й поміщати файли на карантин, доки не буде знайдено відповідне рішення.

Брандмауери на базі хостів зазвичай встановлюються на окремих пристроях. Вони контролюють вхідний і вихідний мережевий трафік, щоб захистити пристрої від зловмисних втручань.

Система виявлення загроз і реагування на кінцевих точках передбачає постійний моніторинг активності окремого пристрою для виявлення потенційних небезпек. Система EDR може передбачати використання спеціалізованого програмного забезпечення на окремих пристроях для збору й аналізу даних у режимі реального часу.

Шифрування є важливим компонентом мережевої безпеки. Шляхом шифрування даних, які передаються на окремі пристрої та з них, компанії можуть захистити конфіденційну інформацію від несанкціонованих користувачів.

Система керування програмами дає змогу визначати параметри використання програм у мережі. Організації можуть застосовувати конкретні політики, які визначають, які програми можна запускати та які дії можна з ними виконувати.

Система безпеки електронної пошти охоплює заходи, політики та програмне забезпечення, які гарантують захист служб електронної пошти в рамках організації. Це може передбачати фільтрацію спаму, шифрування та надійні протоколи автентифікації для запобігання поширеним загрозам для роботи електронної пошти (наприклад, фішингу).

Заходи онлайн-безпеки передбачають обмеження доступу співробітників до небезпечних вебсайтів (наприклад, фільтрування URL-адрес) і використання брандмауерів для гарантії безпеки онлайн-ресурсів. Це важливий компонент мережевої безпеки для будь-якої організації.

Промислова мережа – це масштабна система зв’язку, яка використовується на виробництві. Ці мережі, як правило, дуже вразливі до атак. Організації можуть використовувати різні інструменти безпеки, щоб уникнути втручання зловмисників, – від шифрування до ретельного моніторингу.

Система безпеки мобільних пристроїв (або система безпеки смартфонів) – це захист портативних пристроїв від кіберзагроз. Для захисту смартфонів і планшетів компанії можуть використовувати такі заходи, як керування мобільними пристроями, віддалене очищення та шифрування.

Хмарна безпека зосереджується на захисті хмарних даних, програм і систем. Щоб захистити хмарні мережі, компанії впроваджують різні інструменти та технології безпеки – від шифрування до тестування наявності втручань.