Історія створення VPN

Інтернет став найбільш значущою сенсацією 90-х. Спочатку він з'єднував пристрої, що знаходяться тільки в одній мережі. Згодом Інтернет дозволив спілкуватися через віддалені мережі. 

Ще в 1990-х роках великі організації почали створювати власні мережі та розміщувати свої ресурси в Інтернеті. До середини 2000-х років вже багато людей усвідомили потенціал Інтернету й розглядали його як засіб віддаленого доступу, спілкування та розваг. Користування Інтернетом переживало черговий бум.

Однак, почавши об'єднувати весь світ, Інтернет породило нове явище — кіберзлочинність. Зловмисники часу не марнували й теж скористалися новими можливостями — але для крадіжки конфіденційних даних вищого рівня та грошей від бізнес-структур.

Зростаюча кількість користувачів Інтернету не була в повній мірі поінформована про загрози й небезпеки онлайн і стала легкою здобиччю для нових фахівців з кіберзлочинності — хакерів. Почали розповсюджуватись фішингові атаки та шкідливе ПЗ.

Одним з методів протистояння кіберзагрозам стала віртуальна приватна мережа. Спочатку її створили для захисту зв'язку по віддалених мережах між найважливішими організаціями. Незабаром VPN стали невід'ємною частиною ділових операцій та затребуваним активом для широкого загалу користувачів.

Інтернет продовжує захоплювати все більше сфер нашого повсякденного життя (особливо після пандемії Covid-19), разом з цим розвиваються й VPN, збільшуючи кількість корисних функцій з кібербезпеки.

Історія VPN: як все починалося

Необхідною умовою для розвитку VPN стало створення Інтернету. Однак, щоб зрозуміти призначення приватної мережі, треба розібратися в складній сутності всесвітньої мережі, відомій як Інтернет.

Давайте розглянемо, які мережі передували створенню мережі Інтернет та як з її розвитком виникла необхідність в заходах онлайн-безпеки.

ARPANET — перша мережа

VPN був створений для захисту зв'язку між пристроями. Проте перше в історії з'єднання не потребувало особливого захисту. Комп'ютери могли підключатися один до одного тільки, якщо знаходилися в одному й тому ж фізичному місці.

Однак згодом Агентство перспективних дослідницьких проєктів Пентагону (ARPA) зробило можливим підключення комп'ютерів, навіть якщо вони були далеко один від одного. У 1969 році ARPA створила мережеву систему, засновану на комутації пакетів, де пакети представляли собою повідомлення, що передаються між комп'ютерами. Ця мережа, що отримала назву ARPANET, розширилася у 1970-х роках, з'єднавши більше дослідницьких та освітніх центрів.

Хоча на той час це був технічний прорив, у ARPANET застосовувався протокол управління мережею (NCP), який дозволяв зв'язок між комп'ютерами лише в одній мережі. Потрібно було винайти спосіб з'єднання пристроїв в різних мережах.

Протокол TCP/IP: перші кроки на шляху до Інтернету

У той час як мережа ARPANET набувала популярності серед державних та освітніх установ, агентство ARPA продовжувало шукати рішення для підключення пристроїв у різних мережах і у 1980-х роках розробило новий протокол управління передачею/Інтернет-протокол (TCP/IP).

Протокол TCP/IP зробив можливим віддалений зв'язок та згодом витіснив попередній протокол NCP. Така зміна фактично призвела до розвитку міжмережевого зв'язку віддалених пристроїв, пізніше названого Інтернетом.

Два основних інтернет-протокола для створення IP-адрес, які ми використовуємо й сьогодні, — IPv4 та IPv6 — засновані на одному й тому ж наборі протоколів TCP/IP. IP-адреса — це рядок цифр, призначений для ідентифікації кожного пристрою, підключеного до всесвітньої мережі. У перші дні Інтернету, якщо не знати правильної IP-адреси, не можна було отримати доступ до жодного інтернет-ресурсу.

Пам'ятати послідовності випадкових чисел зручним способом навігації по Інтернету не назвеш. Тому згодом у 1984 році була створена "телефонна книга Інтернету" — система доменних імен (DNS), яка зв'язала зрозумілі людині доменні імена (такі як google.com) з відповідними їм IP-адресами.

Всесвітня павутина з'єднує весь світ

Невдовзі після впровадження систем IP-адрес і DNS Інтернет дійшов до широкого загалу людей. Одну з перших великих онлайн-платформ, America Online (AOL), було створено в 1985 році.

AOL дозволила користувачам приєднуватися до чатів і брати участь в онлайн-спільнотах. Платформа працювала у комутованій мережі, тобто щоб підключитися до мережі, користувачам потрібно було зателефонувати інтернет-провайдеру.

З появою нових можливостей для онлайн-взаємодії відкрилася ніша для комерційних інтернет-провайдерів. Починаючи з 1989 року, один з перших комерційних інтернет-провайдерів, «The World», почав надавати підключення до Інтернету окремим користувачам по комутованій мережі.

Протягом наступних кількох років протокол передачі гіпертексту (HTTP) розширив можливості Інтернету. Перше успішне з'єднання між клієнтом HTTP і сервером було встановлено в 1990 році.

Це означало, що користувачі Інтернету тепер могли отримувати доступ до онлайн-ресурсів та засобів масової інформації за допомогою гіперпосилань. Винахід HTTP допоміг створити нову модель обміну інформацією — всесвітню павутину World Wide Web (WWW).First steps towards a VPN

After it was established, the internet quickly connected the world. In the 1990s, the internet spread rapidly outside academic and research circles.

With more businesses and a growing number of people using the internet, the first concerns over the safety of online communication appeared. These apprehensions led to the establishment of a way to secure internet connections — IP-layer encryption, which became the first step toward the development of the modern VPN.

Перші кроки на шляху до створення VPN

Після свого створення Інтернет швидко охопив весь світ. У 1990-х роках «всесвітня павутина» розрослася за межі академічних та дослідницьких кіл.

Зі збільшенням кількості компаній та окремих людей, що ставали користувачами Інтернету, з'явилися перші побоювання щодо безпеки онлайн-спілкування. Першим способом забезпечення безпеки інтернет-з'єднань стало шифрування на рівні IP — подія, яка дала начало розвитку сучасних VPN-мереж.

Особливості перших VPN

Перші VPN були впроваджені для безпечного та приватного зв'язку через загальнодоступний Інтернет,  замовниками на таку послугу переважно були люди бізнесу. Ранні VPN-моделі пропонували функції, які лягли в основу сучасної технології VPN.

• Протокол тунелювання створив безпечний "тунель" через загальнодоступний Інтернет, який дозволив передавати дані між двома точками без можливості доступу до них сторонніх людей.
• Базове шифрування захищало дані за допомогою 128-бітного шифрування, яке в той час вважалося досить надійним для запобігання несанкціонованого доступу.
• З'єднання "точка-точка" забезпечувало прямий,  захищений зв'язок між користувачем і корпоративною мережею, без необхідності перемикати сервери під час спілкування. Таке з'єднання дозволило віддаленим працівникам безпечно отримувати доступ до внутрішніх ресурсів компанії, як-от електронна пошта, файли та інтрамережі.
• Орієнтація на бізнес-клієнтів означала, що VPN розроблявся насамперед для забезпечення безпеки компаній, а не окремих користувачів, які епізодично відвідували сайти.

SWIPE: перший варіант VPN

Протокол SWIPE (Software IP Encryption Protocol) був першою спробою забезпечити наскрізне шифрування IP-трафіку між пристроями. Використовуючи SWIPE, розробникам з AT&T Bell Laboratories вдалося інкапсулювати весь пакет IPv4, зашифрувати його та помістити в інший пакет IPv4, який потім був відправлений на кінцеву точку.

Протокол SWIPE був розроблений для демонстрації можливостей шифрування на рівні IP і мав значний вплив на розробку IPSec, стандартного протоколу шифрування, який досі широко використовується.

IPSec: перший стандартний пакет для IP-шифрування

Протокол IPSec став переломним моментом в забезпеченні безпеки інтернет-з'єднання. Це був перший стандартизований набір криптографічних протоколів, який забезпечував комплексний захист на рівні IP.

Його основним завданням було автентифікація та шифрування кожного IP-пакета у трафіку даних, щоб вони безпечно досягли своєї кінцевої точки. Захист мережі на рівні IP означав, що IPSec міг захищати практично всі типи трафіку, що передається через IP, без обмежень будь-яких програм чи протоколів.

IPSec шифрує весь вихідний IP-пакет і інкапсулює його в новий IP-пакет, який відправляється інтернетом потрібному адресату. До того ж IPSec перевіряє особу двох взаємодіючих сторін, додаючи ще один рівень безпеки.

Після впровадження IPSec був пов'язаний з протоколом IPv4 для підвищення безпеки при підключенні через Інтернет. Пізніше IPSec став невід'ємною частиною IP-протоколів нового покоління, включаючи IPv6.

Протокол IPSec можна назвати першою ітерацією сучасного VPN, адже незабаром після його впровадження почала формуватися ідея використання приватної мережі замість загальнодоступної.

Якими були перші VPN-протоколи

Як тільки стало зрозуміло, що дані можуть бути захищені за допомогою шифрування, технологічні гіганти почали конкурувати за забезпечення безпечного способу передачі даних через загальнодоступні мережі. Microsoft і Cisco були двома з перших компаній, які зосередилися на зручних для споживачів VPN-мережах.

Кожен з них розробив протоколи тунелювання, які зробили VPN доступними для широкого загалу користувачів. До того ж завдяки співпраці корпорацій технологічний ринок не розколовся на несумісні системи, навпаки, конкуруючі розробки сприяли створенню нових стандартів для технології VPN.

Протокол PPTP

Протокол тунелювання "точка-точка" (PPTP) — один з ранніх протоколів, розроблених спеціально для VPN. Консорціум компаній на чолі з Microsoft розробив PPTP в середині 1990-х років. Протокол був покращеною версією протоколу Point-to-Point (PPP), який використовувався для встановлення зв'язку між двома віддаленими пристроями.

PPTP можна назвати найпершим протоколом VPN. Він інкапсулює пакети PPP та формує віртуальний тунель передачі даних для надсилання цих пакетів спочатку на сервер VPN, а вже звідти до кінцевої точки, наприклад вебсайту. Відповідь вебсайту надсилається користувачеві через той самий VPN-сервер. 

Підключення через VPN дозволяє користуватися загальнодоступною мережею так, ніби вона приватна. VPN зазищає передачу даних через Інтернет і значно знижує ймовірність несанкціонованого перехоплення або крадіжки даних.

Протокол PPTP переважно застосовувався для з'єднання віддалених серверів компаній для створення безпечного та приватного корпоративного середовища. Протокол був розроблений для передачі даних через VPN, але пропонував лише базове шифрування та автентифікацію. Мінімальний функціонал дозволяв PPTP підтримувати високу швидкість з'єднання, але ставала очевидною необхідність в більш надійних протоколах для безпечної передачі даних.

Протокол L2F

Microsoft була не єдиною компанією, яка побачила потенціал у наданні VPN-послуг зростаючій кількості користувачів. Невдовзі після впровадження PPTP конкурент Microsoft, компанія Cisco, розробила свій протокол VPN, що отримав назву Layer 2 Forwarding (L2F). L2F усунув обмеження PPTP, які полягали в його залежності від IP-протоколів і слабкому механізмі шифрування.

Протокол L2F було створено для забезпечення комутованого з'єднання через Інтернет, щоб користувачі могли отримувати доступ до своєї вихідної мережі, перебуваючи далеко від неї. Наприклад, користувачі могли підключитися до своєї домашньої мережі під час подорожі. Для цього треба було зателефонувати будь-якому місцевому провайдеру та попросити його створити тунель L2F до мережі свого домашнього провайдера.

Одним із покращень, внесених L2F, було те, що протокол підтримував різні типи інтернет-трафіку, включаючи IPX та AppleTalk. Для порівняння, PPTP був здатний переадресовувати лише IP-трафік.

Хоча L2F сам по собі шифрування не забезпечував, він був розроблений для сумісної роботи з протоколами шифрування, такими як IPSec. Незабаром L2F став серйозним конкурентом PPTP, який надавав відносно слабкі механізми шифрування.

Протокол L2TP

Конкуренція між PPTP і L2F показала, що численні галузеві стандарти, що служать одній і тій же меті, створюють проблеми сумісності. Досить скоро Microsoft і Cisco зрозуміти, як співпраця може принести користь обом компаніям. В результаті вони сумісно розробили новий протокол, який об'єднав в собі кращі властивості PPTP і L2F, і назвали його протоколом тунелювання рівня 2 (L2TP).

Новий протокол L2TP отримав від PPTP кадрування даних на основі PPP для передачі даних з різних протоколів. А від L2F новому протоколу дістався гнучкий механізм автентифікації та підтримка різних протоколів.

Розроблений наприкінці 1990-х років, протокол L2TP набув поширення в галузі. Це стандартизувало концепцію і підхід до VPN та запропонувало більш безпечний та гнучкий спосіб тунелювання даних через IP-мережі.

VPN для бізнесу

Наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років кількість людей і компаній, які користуються Інтернетом, зростала в геометричній прогресії. Все більше людей стали обзаводитися комп'ютерами, і все більше компаній зв'язувалися зі своїми партнерами й віддаленими співпрацівниками через Інтернет. Однак онлайн-життя створило умови для процвітання кіберзлочинності, що спонукало технологічну індустрію шукати шляхи вирішення цієї проблеми.

Компанії, що виходять в Інтернет

Ще до розповсюдження Інтернету компанії розвивали захищений зв'язок між своїми віддаленими філіями та працівниками за допомогою виділених телефонних ліній.

Ці лінії зазвичай орендувалися компанією і коштували досить дорого. Тому, коли Інтернет почав набирати популярність, компанії скористалися нагодою перейти на економічно вигідний спосіб ефективного віддаленого доступу та комунікації.

На початку 2000-х років багато організацій вирішили вийти в Інтернет і розширити свою діяльність в кіберпросторі, створюючи вебсайти для просування своїх продуктів і послуг.

З розвитком систем онлайн-платежів багато компаній почали продавати товари через платформи електронної комерції. Інтернет-маркетинг і реклама інформували користувачів про товари, що продаються в Інтернеті.

Незабаром з'явилися перші хмарні рішення для бізнесу, що дозволили йому перенести свою діяльність в онлайн. Вони забезпечили набагато економічно ефективніший спосіб управління компаніями.

Інтернет надав можливість компаніям проводити свою діяльність по всьому світу. Передові засоби кібербезпеки та комунікаційні технології дозволили віддаленим співробітникам безпечно підключатися до ресурсів своєї компанії з будь-якої точки світу. Однак цифрова трансформація також започаткувала нову еру кіберзлочинності.

Зростання числа кіберзлочинів

На початку 2000-х років Інтернет-технології стрімко розвивалися. У галузі, яка в першу чергу орієнтована на інновації та зростання, безпека часто розглядалася як другорядна проблема — аж доки вразливості Інтернету не почали активно використовуватися хакерами для скоєння кіберзлочинів.

Глобальний характер Інтернету дозволив кіберзлочинцям атакувати своїх жертв по всьому світу, що стало викликом для правоохоронних органів, чия діяльність зазвичай прив'язана до конкретної місцевості. До того ж Інтернет забезпечував кіберзлочинцям певний ступінь секретності. Підробивши свою IP-адресу, вони приховували своє місцезнаходження та особу, що ускладнювало їх відстеження.

Розвиток соціальних мереж також заклав основу для різних схем фішингу й соціальної інженерії. Й досі на цих платформах хакери полюють на необізнаних користувачів, вивужуючи з них конфіденційну фінансову інформацію або навіть особисті дані.

Коли компанії почали використовувати системи електронної комерції та онлайн-банкінгу, зловмисники швидко винайшли методи злому онлайн-акаунтів та шахрайства. Ця зростаюча хвиля кіберзлочинності посилювалася ще й тому, що на початку 2000-х років механізми онлайн-безпеки були ще в зародковому стані.

За збільшенням можливостей прибутку в Інтернеті уважно слідкували й організовані кіберзлочинні групи. Вони щедро витрачали гроші на розробку складних програм і технік, що дозволяли обдурювати все ще наївне бізнес-співтовариство.

У 2000-ті роки даркнет перетворився на торговельний майданчик для продажу нелегальних даних, хакерських програм і послуг для здійснення кіберзлочинів. У цю епоху злочинці розробляли різні типи шкідливих програм і поширювали їх інтернетом. Це приводило до збоїв в роботі комп'ютерних мереж, крадіжки даних, а у разі атаки ботнетів — до зупинки критично важливих системи.

Таким чином, хоча кіберпростір 2000-х років відкрив нові горизонти для бізнесу, зловмисники також скористалися безпрецедентними можливостями зловживати вразливостями та завдавати масштабної шкоди.

Ранні приклади використання VPN

Почавши розміщувати свої конфіденційні дані й ресурси в Інтернеті, для корпорацій та компаній було цілком логічно шукати способи убезпечити ці активи. Одним із заходів безпеки, який захищав мережі компанії від несанкціонованого доступу, було використання глобальної мережі (WAN).

Глобальні мережі, як правило, створювалися на базі приватної інфраструктури компанії, а передача даних здійснювалася виділеними, часто орендованими, інтернет-лініями. Ці лінії допомогли ізолювати мережу компанії від загальнодоступного Інтернету.

Однак оренда ліній глобальної мережі була дорогою, тож багато компаній звернули свою увагу на підключення через VPN. Використання VPN через загальнодоступний Інтернет було економічно ефективним, простим і зручним способом надати працівникам безпечний доступ до внутрішньої мережі своєї компанії, незалежно від того, працювали вони в офісі чи віддалено.

Час від часу компаніям також потрібно надавати доступ до своїх мереж партнерам, постачальникам та підрядникам. VPN дозволяв їм контролювати й убезпечити зовнішній доступ до своїх ресурсів.

До 2000-х років VPN забезпечували гідне шифрування даних у поєднанні з захищеним тунелем для їх передачі. Такі заходи безпеки гарантували, що дані, навіть у разі їх перехоплення під час надсилання, залишаться нечитабельними для неавторизованих осіб. Крім того, VPN дозволяв легко масштабувати бізнес, оскільки до нього можна було підключати нові офіси, філії та співробітників без необхідності в новій інфраструктурі й великих інвестиціях для розширення.

Відомі VPN-протоколи початку 2000-х

Кожна VPN потребує міцної основи — протоколу, що гарантує безпечний і надійний зв'язок між користувачем і VPN-сервером. Наведемо найбільш помітні протоколи початку 2000-х:

• OpenVPN був розроблений Джеймсом Йонаном, який хотів безпечно підключатися до своєї домашньої мережі під час подорожі по Азії. Не знайшовши відповідного рішення, він створив власний VPN-протокол. Джеймс назвав його OpenVPN і розробив як загальнодоступний протокол з відкритим кодом, що легко адаптується.
• SSL VPN був розроблений на основі протоколу шифрування SSL /TLS і підтримував два типи VPN-підключень. Перший, SSL Portal VPN, дозволяв користувачам отримувати доступ до однієї вебсторінки через свій браузер. Другий, SSL Tunnel VPN, надавав доступ до декількох мережевих ресурсів через захищений тунель шифрування. Багато організацій досі використовують технологію SSL VPN.

VPN для широкого загалу

З перших днів свого розвитку VPN сприймалися компаніями як надійний засіб забезпечення безпеки своїх онлайн-операцій і масштабування бізнесу. Проте звичайним користувачам потребувався час, щоб зрозуміти, що їм також потрібні засоби захисту конфіденційності в Інтернеті.

Однак, зі стрімким розповсюдженням Інтернету зростали й масштаби кіберзлочинності, з'являлися нові методи фішингу та вдосконалені варіанти шкідливих програм. Незабаром головною мішенню хакерів стали окремі користувачі.

Порушення безпеки

Окремі користувачі почали приділяти більше уваги своїй безпеці в Інтернеті після появи та розповсюдження у Інтернеті фішингових кампаній. Одними з найбільш помітних з них були компьютерный хробак ILOVEYOU, який маскувався під любовний лист, і MyDoom, який у 2004 році став найшвидше поширюваним електронною поштою хробаком в історії Інтернету.

До середини 2000-х років хакери почали використовувати загальнодоступні мережі для перехоплення окремих з'єднань. Ця проблема загострилася, коли громадський Wi-Fi став більш доступним у місцях загального користування, як-от кафе та аеропорти, де незашифровані з'єднання були особливо вразливими.

Користувачі, підключені до загальнодоступної мережі, ставали легкою здобиччю. Зламавши громадську мережу, яка зазвичай мало захищена, хакер міг відстежувати та записувати передані дані, перехоплювати конфіденційну інформацію, як-от облікові дані для входу, особисті або фінансові дані.

Окрім прослуховування, хакери можуть змінювати дані під час передачі або заражати шкідливими програмами. У деяких випадках інтернет-користувачі можуть бути перенаправлені на шкідливі вебсайти, призначені для крадіжки особистих даних або шахрайства, наприклад продаючи підроблені продукти чи послуги.

Зростання обізнаності про небезпеки з боку хакерів спонукало користувачів приділяти більше уваги своїй конфіденційності в Інтернеті. Поширення фішингових кампаній, шкідливих атак та вразливостей у загальнодоступних мережах підкреслило необхідність посилення заходів особистої кібербезпеки та конфіденційності.

Обмеження в Інтернеті

Мережа Інтернет дозволила людям з різних куточків світу спілкуватися й обмінюватися знаннями та ідеями. Однак багато країн з авторитарними режимами швидко запровадили цензуру або обмеження щодо онлайн-вмісту, доступного їхнім громадянам. Ці обмеження переважно були спрямовані на контроль над інформацією для підтримки політичної стабільності та придушення інакомислення.

Соціальні мережі стали ворогом номер один диктаторських режимів через те, наскільки швидко та ефективно ці платформи можуть поширювати інформацію. У відповідь на таку “загрозу” у деяких странах с авторитарними режимами розробили практики моніторингу та контролю онлайн-взаємодії громадян та запровадили суворий контроль. Інтернет-цензура змусила людей шукати рішення по забезпеченню необмеженого доступу до Інтернету.

Поява споживчої VPN

Маючи безмежні можливості, що відкрив Інтернет, але стикнувшись з супутними загрозами, користувачі почали шукати способи безпечного підключення до загальнодоступної мережі. Як результат, попит широкого загалу на VPN з'явився відразу, як тільки постачальники зробили його доступним до пересічного споживача.

До 2005 року з'явилися перші комерційні VPN, які пропонували свої послуги широкому загалу споживачів. Це було великим досягненнями, адже VPN насамперед розроблялися для корпоративного користування, тож були складними у налаштуванні й потребували технічних спеціалістів. Проте комерційні VPN вже стали простими у використанні та мали програмне забезпечення, що допомагало користувачам у процесі налаштування та підключення.

До кінця 2000-х років VPN перетворилися на незамінний засіб забезпечення повсякденної конфіденційності та безпеки в Інтернеті. Число постачальників VPN-послуг і попит на них зростали в геометричній прогресії. Конкуренція між провайдерами призвела до підвищення швидкості, надійності та якості VPN-сервісів.

Відомі протоколи VPN кінця 2000-х

Друга половина 2000-х років внесла деякі інновації в набір протоколів VPN:

• IKEv2/IPSec був створений для забезпечення VPN-з'єднання, коли користувач перемикається між мережами або мережа працює зі збоями. Цей протокол був створений для задоволення зростаючої потреби в мобільному VPN-з'єднанні й частому перемиканні між Wi-Fi і мобільним зв'язком.
• SSTP був розроблений Microsoft на базі протоколу SSL/TLS. Протокол міг долати брандмауери й проксі-сервери краще, ніж багато його попередників.

Розповсюдження інтернету

2010-ті роки ознаменувалися численними масштабними досягненнями в галузі інформаційних технологій (ІТ). Ці зміни призвели до розширення глобальної мережі, яка об'єднала в собі дві основні сфери людського життя — робота й дозвілля перейшли в онлайн-простір. Однак зростання цифровогу ландшафту також призвело до збільшення кількості та серйозності кіберзагроз, які розвивалися паралельно з досягненнями в галузі інформаційних технологій.

Глобальна мережа

Розширення мереж і технологічні інновації дозволили Інтернету з'єднати користувача з різними точками земної кулі, яка б між ними не була відстань. Інтернет речей (IoT) аналогічним чином дозволяє різним типам пристроїв підключатися через Інтернет.

Тепер можна прямо з роботи наказати своєму розумному пилососу прибрати квартиру або зателефонувати другові за допомогою розумного годинника. Кілька ІТ-компаній розробили розумних помічників, як-от Alexa та Siri, ігрова індустрія уможливила багатокористувацькі онлайн-ігри. В умовах бурхливого розвитку онлайн-торгівлі все більше споживачів почали здійснювати покупки зі своїх мобільних пристроїв.

Коли підключення до Інтернету стало доступним практично на будь-якому пристрої та в будь-якому місці, почали активно розвиватися потокові сервіси. Такі платформи, як Netflix та Hulu, значно розширили географію трансляції свого контенту, а поява потокових сервісів призвели до "потокових війн" за ще більшу онлайн-аудиторію.

Стали популярними нові онлайн-професії, такі як криейтор контенту на YouTube, промоутер в Instagram і зйомщик відео для TikTok. Ці професії значною мірою залежать від стабільного підключення до Інтернету та можливості в будь-який час охопити велику аудиторію. Такі умови вимагають від інтернет-провайдерів надавати своїм клієнтам хорошу швидкість інтернету та стабільний сервіс.

Зростає потреба в онлайн-безпеці

Чим більше сфер життя переходили онлайн, тим наочнішою ставала потреба в надійних засобах забезпечення безпеки. У наш час мережеві перехоплення мають куда більш серйозні наслідки, ніж десять років тому. Дедалі зростає обсяг конфіденційних особистих і професійних даних, що передаються й зберігаються в онлайн-режимі, а це підвищує ризики від кіберзагроз.

Загальний інтерес до VPN швидко зростав, і в результаті з'явилося багато постачальників VPN-послуг. Завдяки технологіям, що постійно розвиваються, індустрія VPN зазнала значної трансформації та розширення.

Провайдери VPN стали надавати свої послуги на мобільні платформи. Вони навіть зробили VPN сумісними з маршрутизаторами, щоб користувачі могли одночасно підключати до інтернету всі свої пристрої "розумного дому" через VPN.

Користувачі інтернету стали більш обізнаними щодо онлайн-конфіденційності, адже зростала ймовірність того, що вони стануть жертвами різних хакерських атак. Провайдери VPN почали пропонувати додаткові функції для підвищення конфіденційності користувачів. Деякі з найкращих VPN-функцій, реалізованих більшістю відомих VPN-провайдери, були наступні:

• Політика заборони реєстрації, яка означає, що компанії VPN не зберігають жодних записів про онлайн-дії своїх користувачів.
• Аварійний вимикач, який автоматично відключає пристрій від Інтернету в разі втрати VPN-з'єднання, запобігаючи випадковий витік даних.
• Багатоступеневе з'єднання, яке дозволяє маршрутизувати інтернет-трафік через кілька VPN-серверів до того, як дані досягнуть кінцевої точки, що практично не дозволяє відстежити користувача онлайн.

Жорстка конкуренція між постачальниками VPN-послуг спонукала їх шукати способи збільшувати швидкість VPN та робити його високоефективним, але простим у використанні.

Відомі VPN-протоколи кінця 2010-х років

Протоколом VPN, який в 2010-х роках привернув загальну увагу, став WireGuard®. В ньому використовується сучасна криптографія для шифрування, що дозволяє створювати простіші конфігурації, ніж попередні протоколи, такі як IPSec та OpenVPN.

Протокол має вбудовану функцію роумінгу, яка зберігає VPN-підключення незмінним, коли пристрій перемикається між Wi-Fi та мобільним інтернетом. WireGuard продемонстрував потенціал простого використання, інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу та підвищення продуктивності.

Попит на VPN під час пандемії Covid-19

У 2020 році Covid-19 сколихнув світ, змінивши багато аспектів повсякденного життя. Із закриттям фізичних офісів та запровадженням заходів соціального дистанціювання Інтернет став чи ні найважливішим засобом спілкування, місцем роботи та джерелом освіти й розваг.

Оскільки майже всі сфери життя перейшли у віртуальну реальність, питання безпеки загострилися. Технологія VPN стала більш затребуваною, ніж будь-коли.

Інтернет під час глобальної пандемії

Захопивши світ ще до пандемії, свій справжній потенціал Інтернет продемонстрував, коли вибухнув Covid-19. Щоб тримати свій бізнес наплаву, багато компаній почали покладатися на віддалених працівників та переносити всі свої ресурси в хмарні сервіси. Затребуваними стили різні програми віртуальної спільної роботи, такі як Zoom та Microsoft Teams.

Школам та університетам довелося перейти на інтернет-ресурси, програми коворкінгу та платформи, розроблені для віртуального навчання. Фактично, майже всі сфери повсякденного життя перейшли в онлайн-формат. Потокові сервіси та участь в онлайн-заходах замінили походи в кіно та на концерти.

Оскільки повсякденне життя значно перемістилося в онлайн-сферу, забезпечення її безпеки стало головною метою технологічної індустрії.

VPN-сервіси адаптуються до нової реальності

Попит на VPN різко зріс після того, як компанії перейшли на віддалену роботу і чимало співробітників потребували доступ до віддалених мереж. Однак багато постачальників VPN виявилися не готовими до надмірної кількості користувачів, які одночасно підключалися до їх серверів. Треба було швидко знайти рішення для масштабування VPN-сервісів і поліпшення їх роботи з урахуванням збільшених навантажень.

Перехід життя в онлайн-середовище також надав хакерам більше можливостей для крадіжки конфіденційних даних і порушення робочих процесів компаній, державних закладів та інших установ. Ставки були найвищими за всю історію, і кількість кіберзлочинів різко зросла.

Постачальники VPN впровадили багатофакторну аутентифікацію, щоб зменшити ризик несанкціонованого доступу до конфіденційних даних. Зростання кількості кібератак спонукала їх інтегрувати у VPN-сервіси різні функції захисту від шкідливих програм. Багато постачальників VPN розширили свою базу серверів, щоб задовольнити підвищений попит, і почали розробляти нові протоколи для шифрування вищого рівня.

Як сьогодні використовуються VPN

VPN стали незамінним засобом для компаній та окремих користувачів, щоб захистити свою онлайн-діяльність та конфіденційні дані від хакерів та кіберзагроз. Створюючи зашифроване з'єднання, яке змінює IP-адресу та шифрує інтернет-трафік користувача, VPN значно ускладнює спостереження за його діями або крадіжку даних.

Сьогодні, коли віддалена робота, Інтернет-банкінг та цифрові розваги стали частиною повсякденного життя, використання VPN захистить вашу конфіденційність та забезпечить безпеку у всіх підключеннях до Інтернету, особливо у загальнодоступних мережах Wi-Fi. Оскільки кібератаки стають все більш досконалими, а інтернет-цензура посилюється в деяких регіонах, важливість VPN продовжує зростати.

Способи використання VPN

Технологія VPN вийшла далеко за межі своєї первісної мети — забезпечення безпеки ділових комунікацій. Сьогодні VPN обслуговує широке коло користувачів і задовольняє їхні потреби: захист особистого життя, подолання інтернет-цензури або просто створення стабільного інтернет-з'єднання для онлайн-ігор.

Давайте розглянемо деякі з найбільш поширених і важливих способів використання VPN на сьогоднішній день.

VPN: епілог

Хоча життя після пандемії Covid-19 повернулося до норми, важливість онлайн-безпеки жодним чином не зменшилася. Завдяки постійному розвитку нових функцій безпеки й попиту на онлайн-захист від користувачів з усього світу, індустрія VPN готова до зростання.

Що чекає на VPN?

Технології, що лежать в основі VPN, швидко розвиваються, намагаючи забезпечити більш надійне шифрування та продуктивність. Багато браузерів, операційних систем та пристроїв IoT вже почали інтегрувати VPN як стандартну функцію. Також розробляються і вдосконалюються VPN-рішення для мобільних пристроїв — планшетів і смартфонів.

Багато постачальників VPN переходять на децентралізовану технологію VPN (dVPN), яка дозволяє користувачам створювати VPN-мережі з використанням однорангових (P2P) підключень. Мережі dVPN можуть стати ефективним засобом боротьби з інтернет-цензурою та іншими онлайн-обмеженнями, оскільки вони не покладаються на централізовану мережеву інфраструктуру, в якій легше блокувати контент.

Індустрія VPN також, ймовірно, виграє від іншого явища, яке швидко підкорює кіберпростір, — штучного інтелекту (ШІ). За словами тих, хто їх впроваджує, використання та інтеграція чат-ботів з ШІ вже змінює Інтернет, роблячи його більш інтуїтивно зрозумілим і людиноподібним.

Інтегрована в VPN технологія штучного інтелекту може посилити блокування шкідливих програм, виявляючи та фільтруючи шкідливі пакети даних під час передачі. Крім того, ШІ може оптимізувати продуктивність VPN, оцінюючи навантаження на сервер, затримку та стан мережі, автоматично підключаючи користувача до найефективнішого сервера в режимі реального часу.

Перспективи розвитку для NordVPN

Компанія NordVPN прагне надавати клієнтам необмежений доступ до Інтернету та найкращий захист від кіберзагроз. Ми продовжуємо розширювати нашу серверну мережу та впроваджувати нові функції для задоволення зростаючих потреб користувачів.

Безперечно, технологічні досягнення значно покращили наше віртуальне життя, але разом з тим з'явилися більш складні та важкодоступні для виявлення онлайн-загрози. У відповідь на поширення шкідливих програм і фішингових атак NordVPN активно впроваджує інновації, пропонуючи нові високоякісні рішення в області кібербезпеки.